Та ну, серйозно? Всьо, я більше не вірю в “завтра точно почну”. Третій день збирався бігати вранці — і нафіг, дощ пішов, холодно, лінь матуся. А сьогодні встав, глянув у дзеркало і офігів. Братан, час щось робити, а то скоро живіт сам буде паспорт носити. Пішов на кухню — там вчорашні котлети, кава і сумління мовчить. Д